мозоля

МОЗО́ЛЯ, і, ж., МОЗО́ЛЬ, я́, ч.

1. Розрощення у тварин і людини рогового шару шкіри (перев. на руках і ногах) в місцях, що зазнають тривалого тиснення або тертя.

Почнуть кущі бур'яном заростати – знов сапа в роботі, знов мозолі на руках (М. Коцюбинський);

Прикладом найпростішого .. ураження шкіри, викликаного тертям, є водяна мозоля (з наук.-попул. літ.);

– Стрижу, стрижу [овець], і кінця-краю не видно... Руки геть у мозолях (З. Тулуб);

* У порівн. Прив'язані [байгородці] на все життя до нього [свого міста], вони знають його, як свої мозолі (Ю. Яновський).

2. перен. Важка праця.

Селянськими мозолями пани живуть (прислів'я).

3. Кістковий наріст на тому місці, де кістка зрослася після перелому або іншого ушкодження.

Кістки новонародженого зростаються дуже швидко, утворюючи звичайно велику мозолю (з наук. літ.).

Понатира́ти мозо́лі́ див. понатира́ти.

◇ Добува́ти / добу́ти [свої́м] горбо́м ([крива́вими] мозоля́ми, [крива́вим] по́том) див. добува́ти;

(1) Крива́вими мозо́ля́ми, зі сл. заробля́ти, зво́дити і т. ін. – важкою, наполегливою, виснажливою працею; тяжко.

[Кряж:] На що плюнув? На що? На те, що кривавими мозолями, серцем зводили на своїй землі? (М. Зарудний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me