молоти

МОЛО́ТИ, мелю́, ме́леш, недок., що і без прям. дод.

1. Перетворювати на борошно зерно, роздрібнюючи, розтираючи його.

Млин меле – мука буде; язик меле – біда буде (Номис);

– Що маєш молоти? – завзято вигукував мельник. – Маємо кукурудзу... – пхались до нього дівки (М. Коцюбинський);

Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків; поскрипуючи, вони мололи їй зерно і на чорний хліб, і на разову паску (М. Стельмах);

// Роздрібнюючи, розтираючи що-небудь, перетворювати на порошок.

Мати рве на городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава... (Г. Косинка);

Лариса насаджувала квіти, .. молола каву, вишивала гладдю і хрестиком (М. Руденко);

Хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Панас Мирний);

* Образно. Поставили на стіл вареників макітру І пляшку – свашку всіх мирян. “А нум, мірошнику, молоть без вітру”, – Сказав, шуткуючи, Дем'ян (Л. Глібов);

* У порівн. Говорить, як млин меле.

2. перен., фам. Верзти нісенітницю; теревенити.

[Одарка:] Годі казна-що молоти! Краще ти мені борошна позич (Панас Мирний);

– Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити... – Яку землю? Що ти мелеш! (М. Коцюбинський);

– Ти, Льоньку, кинь дурниці молоти (В. Собко).

◇ (1) Моло́ти хво́стиком – махати хвостиком.

Кабан закопався в землю да й хвостиком меле;

(2) Моло́ти / замоло́ти язико́м, зневажл.:

а) говорити, висловлюватися, розбалакувати.

А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!” (Панас Мирний);

Язиком уміє, мабуть, той телепень молоти (В. Большак);

– Та що тут розповідати, – змахує рукою дід. – Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Ю. Збанацький);

// багато, довго говорити.

І ляскають, доки язик не стане колом. І не тільки жінки – у них, кажуть, звичка молоти язиком природжена, – а й чоловіки (М. Рудь);

[Одарка (підвела очі):] Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком, скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький);

Намоло́ти язико́м.

Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Помоло́ти язико́м.

Обидві вони, і Люда й Аниська, люблять помолоти язиком... (Л. Первомайський);

б) вести несерйозні розмови, займатися пустими балачками; базікати.

В житті потрібно щось уміти, А не молоти язиком (С. Воскрекасенко);

– Знаю, що ти не з добра мелеш язиком, не хочеш згадувати про дот (з газ.);

Моло́ти язико́м небили́ці.

– Він уже другий день меле язиком небилиці у хаті (П. Козланюк);

Моло́ти, що на язи́к наверне́ться.

Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (І. Франко);

в) говорити швидко, безупинно і т. ін.

Шарлота .. голосно молола язиком [по-французьки], розкидала руками, вигиналася (Л. Мартович);

Моло́ти язико́м, ні́би млин.

Вальчиха розгортала стрічки, молола язиком, ніби млин, та вихвалювала свій крам (І. Нечуй-Левицький);

(3) Моло́ти язичко́м – те саме, що Моло́ти язико́м (див. моло́ти).

От тобі й золотушна! Бач, як меле язичком, чисто тобі дівка (М. Чабанівський);

Ні (не) кува́ти, ні (не) моло́ти див. кува́ти¹;

Як млин ме́ле див. млин.