1. Словник української мови у 20 томах

момотіння

МОМОТІ́ННЯ, я, с., діал.

Бурмотіння.

Вже зовсім смеркало, коли вирушили [активісти] до попа. Побіля цвинтаря почули якесь момотіння – хтось десь вовтузився та лаявся (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. момотіння — момоті́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. момотіння — -я, с., діал. Бурмотіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. момотіння — МОМОТІ́ННЯ, я, с., діал. Бурмотіння. Вже зовсім смеркало, коли вирушили [активісти] до попа. Побіля цвинтаря почули якесь момотіння — хтось десь вовтузився та лаявся (Речм., Весн. грози, 1961, 398). Словник української мови в 11 томах