1. Словник української мови у 20 томах

моравці

МОРА́ВЦІ, ів, мн.

Давнє західнослов'янське плем'я, що жило на території Моравії (у сучасній Чехії).

Тоді німці й венедці, Греки й моравці Святославову славу співали (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моравці — -ів, мн. Давнє західнослов'янське плем'я, що жило на території Моравії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. моравці — МОРА́ВЦІ, ів, мн. Давнє західнослов’янське плем’я, що жило на території Моравії (сучасна Чехословаччина). Тоді німці й венедці. Греки й моравці Святославову славу співали (Мирний, V, 1955, 268). Словник української мови в 11 томах