1. Словник української мови в 11 томах

моравці

МОРА́ВЦІ, ів, мн. Давнє західнослов’янське плем’я, що жило на території Моравії (сучасна Чехословаччина).

Тоді німці й венедці. Греки й моравці Святославову славу співали (Мирний, V, 1955, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моравці — -ів, мн. Давнє західнослов'янське плем'я, що жило на території Моравії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. моравці — МОРА́ВЦІ, ів, мн. Давнє західнослов'янське плем'я, що жило на території Моравії (у сучасній Чехії). Тоді німці й венедці, Греки й моравці Святославову славу співали (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах