моргання

МОРГА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. морга́ти.

Клопотовський засміявсь таким дрібненьким сміхом, неначе й досі смакував моргання чудових чорних брівок (І. Нечуй-Левицький);

Тиха, ясна, запашна ніч весняна! Спокій, сон ллється на землю з морганням [зірок] (І. Франко);

Повалив дим .. Більша частина димової, кучерявої крони лишалася в тіні і тільки вгадувалась. Але десь унизу завирувало друге світляне джерело, і гігантська крона вся окреслилась, заморгала... Те моргання часте, як від літніх далеких блискавиць у степу, здавалось, погойдує дуба (О. Гончар).