1. Словник української мови у 20 томах

мореплавець

МОРЕПЛА́ВЕЦЬ, вця, ч.

Той, хто подорожує по морях.

Він схожий був на мореплавця, який по довгій плавбі ступив на землю (Я. Качура);

* У порівн. Цього ж ранку бійці Сагайди, видершись на останній хребет, полегшено зітхнули, як мореплавці, що, після далеких мандрів, нарешті побачили довгождану землю (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мореплавець — морепла́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мореплавець — Мореходець, моряк, міт. ур. аргонавт. Словник синонімів Караванського
  3. мореплавець — -вця, ч. Той, хто подорожує по морях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мореплавець — Морепла́вець, -вця; -ла́вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мореплавець — МОРЕПЛА́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто подорожує по морях. Він схожий був на мореплавця, який по довгій плавбі ступив на землю (Кач., 1,1958, 513); *У порівн. Словник української мови в 11 томах