мудрувати

МУДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Удаватися в зайві й непотрібні міркування.

Не мудруй багато, а працюй завзято (прислів'я);

– Хлопці! Геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує! (Леся Українка);

// Вигадувати, робити щось незвичайне.

Покиньмо їх та ходім поки за писарем; будемо дивитись, що той мудрує (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Лука:] Текла собі річка тихо, мирно – і на тобі! Як крота, її під землю! Хто це у вас мудрує? (Ю. Мокрієв).

2. ірон. Те саме, що хитрува́ти.

Пархоме, в щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! Людей питай, свій розум май! Як не мудруй, – а вмерти треба!.. (П. Гулак-Артемовський);

Ну й мудрує ж каверзна лисиця, От була, і вже її нема!.. (В. Бичко);

– Не прикидайтеся, не мудруйте, пане сотнику! – перебив Жолкевський (Іван Ле).

3. над чим і без дод., розм. Те саме, що розду́мувати; обмірковувати.

Правдивий воїн не дрімає, Без просипу же і не п'є; Мудрує, дума, розглядає. Такий і ворогів поб'є (І. Котляревський);

Ми всі утрьох мудрували над тим трудним питанням (М. Коцюбинський);

В ці хвилини Лебідь уже нічого не тямив і гарячково мудрував – як би оце вихопитися звідси живим (Яків Баш);

Іван Пісня став одним із найдіяльніших учасників підготовки до втечі [з фашистської тюрми] .. Все мудрував, усе зважував (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

мудрувати

Значення в інших словниках