музика

МУ́ЗИКА, и, ж.

1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах.

Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся (Леся Українка);

Музика – мистецтво, що має велику силу емоційного впливу, є важливим засобом формування ідейних переконань, моральних та естетичних ідеалів людей (з газ.);

// Твори такого мистецтва, сукупність їх.

Народна пісня – то ж вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса, Вона, як пахощі суцвіть, Лисенка музику живить (М. Рильський).

2. Інструментальний вид цього мистецтва на відміну від вокального.

Видатні діячі нашої кінематографії й музичного мистецтва завжди вважали музику невід'ємною частиною художнього фільму (з наук. літ.);

Симфонічна музика;

// Виконання, звучання музичних творів.

Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну – Баха, Гайдна, Бетховена (М. Коцюбинський);

[Зет (до Амфіона):] Тепер я вірю в те, що дикі звірі його [Орфея] музики слухали! (Леся Українка);

Вона злегка торкнулася клавішів .. і залунала музика, що з кожною хвилиною розливалася, як потік у зливу (С. Чорнобривець).

3. чого і з означ., перен. Гармонійне звучання чого-небудь.

Це був початок десятих років, коли я вперше почув музику української мови (з газ.);

Він захоплено повторював повні чарівної краси вірші Лєрмонтова, насолоджуючись їх музикою (З. Тулуб);

// Сукупність яких-небудь звуків.

Оживлялась музика крапель [з дахів], сумних і веселих, лінивих і жвавих, глухих та дзвінких (М. Коцюбинський);

Аксьонов стояв на бульварі, зачаровано слухаючи музику морського прибою (В. Кучер).

4. Те саме, що орке́стр.

Шеляга виймає [Микита] І за того остатнього [останнього] Музику наймає (Т. Шевченко);

Музика різала, пиляла, аж струни лопались (Панас Мирний);

Музика не вгавала, повторюючи мелодії гімнів обох країн (Ю. Яновський).

5. перен., розм. Про складну, тривалу справу, марудне заняття тощо.

Думає [Сашко] про ідею космічного ретранслятора, .. а Віталій тим часом думає: “Нащо ти мені все це говориш? Нащо мені твій ретранслятор, і та стаття, і вся ця музика, коли є на світі Тоня..” (О. Гончар).

(1) Вока́льна му́зика – музика для голосу (солістів або хору) з інструментальним супроводом або без нього.

Каталог нотної продукції має такі напрямки: вокальна музика, фортепіанна, гітарна; хрестоматії, посібники та підручники з сольфеджіо, теорії музики, музичної літератури, фортепіано та скрипки (з наук.-попул. літ.);

(2) Духова́ му́зика – музика, признач. для виконання на духових інструментах соло, ансамблево або в складі духового оркестру.

А там [біля клубу] уже світло й народ прибува, І весело музика гра духова (І. Муратов);

(3) Інструмента́льна му́зика – музика для інструментів (у 3 знач.), на відміну від вокальної, призначеної для співу;

(4) Ка́мерна му́зика – музика, написана для невеликої кількості інструментів або голосів.

За повоєнні часи українська симфонічна та камерна музика збагатилася рядом видатних творів (із журн.);

Неперевершеним зразком камерної музики є мадригали, коріння яких у народних мелодіях (з газ.);

Навча́тися (вчи́тися) / навчи́тися му́зики див. навча́тися;

Навча́ти (учи́ти) / навчи́ти му́зики див. навча́ти.

△ (5) Рогова́ му́зика – оркестр російських мисливських рогів.

Своєрідне явище російської музичної культури XVIII та початку XIX століття – рогова музика – досить широко висвітлене в літературі (з наук. літ.).

◇ Кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти) див. кла́сти;

Кла́стися на му́зику (но́ти) див. кла́стися;

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) глухо́му му́зика, зі сл. треба, потрібно і т. ін., жарт. – уживається для вираження заперечення зазначених слів; зовсім не треба, не потрібно і т. ін.; аж ніяк.

Теє му [йому] так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало, глухому музика (прислів'я).

МУЗИ́КА, и, ч.

Те саме, що музика́нт.

Дівчата й хлопці покинули грища й танки, купчаться всі коло темного дуба. Там сивий музика узявся за віщії струни (Дніпрова Чайка);

Час музикам ладнати скрипки на весілля (М. Рильський).

(1) Трої́ста музи́ка; Трої́сті музи́ки – український народний ансамбль, який складається з трьох музичних інструментів, найчастіше з скрипки, бубна та цимбалів.

Троїста музика гра, що є духу (Г. Квітка-Основ'яненко);

По обіді на вулиці вдарили троїсті музики (І. Нечуй-Левицький);

Музики сиділи на дубовій лаві на покуті, під образами. Музика троїста: широкі, схожі на цитру, гуцульські цимбали, скрипка, великий бубон, по-тутешньому – бас (Т. Масенко).