музика

ОРКЕ́СТР (ансамбль музичних інструментів або група музикантів, що виконують музичний твір), МУ́ЗИКА, ОРКЕ́СТРА заст., МУЗИ́КИ мн. розм. Театр був уже повний, оркестр якраз лагодився розпочати увертюру (І. Франко); Перед святим вечором вдень грала музика в саду міському (Леся Українка); Оркестра починає грати мелодії (С. Скляренко).

МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І. Нечуй-Левицький); Селянські вози диркочуть, мов кепський грач по клавішах розстроєного фортеп'яна (І. Франко); Такі вже гудки навчився (Ванько) подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (П. Автомонов); Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Л. Первомайський); Поки оркестранти відпочивали, Борис Івнєв сів до рояля (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Музика — Музи́ка прізвище Орфографічний словник української мови
музика — 1) (поезії) гармонія; ЖМ. оркестра; ФР. клопіт <н. от і вся музика>; мн. МУЗИКИ, гулянка, гулі, забава, танці. 2) музикант; (на кобзу) кобзар, (скрипку) скрипаль, (ліру)) лірник, (цимбали) цимбаліст, (піяніно) піяніст, (бандуру) бандурист; (оркестри) оркестрант; (сольовий) соліст; музичка. Словник синонімів Караванського
музика — I м`узика-и, ж. 1》 Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. || Твори такого мистецтва, сукупність їх. Покласти на музику — написати музичний твір на який-небудь текст. Великий тлумачний словник сучасної мови
музика — (гр. musike, від muse — богині, які що сприяють наука та мистецтва) — мистецтво інтонації, яке забезпечує віддзеркалення дійсності засобами звукових художніх образів. Словник-довідник музичних термінів
музика — МУ́ЗИКА, и, ж. 1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся (Леся Українка); Музика – мистецтво, що має велику силу емоційного впливу... Словник української мови у 20 томах
музика — му́зика: ◊ авс, му́зика не гра́є → авс Лексикон львівський: поважно і на жарт
музика — Ізза смичка, тонка паланичка. Музикант не має великих заробітків і тому живе у злиднях Музика без язика. Він грає, тому не говорить. Музиканти то на скрипку, то на бас, а хто буде свині пас. Приповідки або українсько-народня філософія
музика — 1 (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
музика — Мистецтво організації звуків, передовсім у часовому відношенні; джерело звуку: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори; співчинники (елементи)... Універсальний словник-енциклопедія
музика — гроб (гріб) з му́зикою. Дуже погано; безвихідь. — Позичте нам Павла (тракториста), хоч на півдня, бо інакше гроб з музикою (В. Кучер). кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти). Писати музичний твір на який-небудь текст. Фразеологічний словник української мови
музика — Му́зи́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
музика — МУ́ЗИКА, и, ж. 1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах