1. Приповідки або українсько-народня філософія

музика

Ізза смичка, тонка паланичка.

Музикант не має великих заробітків і тому живе у злиднях

Музика без язика.

Він грає, тому не говорить.

Музиканти то на скрипку, то на бас, а хто буде свині пас.

Так жартують до хлопців, які починають учитися грати на інструментах.

На улиці скрипка й бас, пусти мамко хоч на час.

Так хлопці дразнять дівчат.

На що мені музик, коли в мене довгий язик.

Іронічно про пискату дівчину, яка любить обмовляти.

Не піду я на музику, бо боюся його крику.

Пішла б погуляти, та чоловік сварити буде.

Як не будеш на музиці, то не буде на язиці.

Як не підеш на гуляння, то й не обмовлять тебе.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Музика — Музи́ка прізвище Орфографічний словник української мови
  2. музика — 1) (поезії) гармонія; ЖМ. оркестра; ФР. клопіт <н. от і вся музика>; мн. МУЗИКИ, гулянка, гулі, забава, танці. 2) музикант; (на кобзу) кобзар, (скрипку) скрипаль, (ліру)) лірник, (цимбали) цимбаліст, (піяніно) піяніст, (бандуру) бандурист; (оркестри) оркестрант; (сольовий) соліст; музичка. Словник синонімів Караванського
  3. музика — I м`узика-и, ж. 1》 Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. || Твори такого мистецтва, сукупність їх. Покласти на музику — написати музичний твір на який-небудь текст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. музика — (гр. musike, від muse — богині, які що сприяють наука та мистецтва) — мистецтво інтонації, яке забезпечує віддзеркалення дійсності засобами звукових художніх образів. Словник-довідник музичних термінів
  5. музика — МУ́ЗИКА, и, ж. 1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся (Леся Українка); Музика – мистецтво, що має велику силу емоційного впливу... Словник української мови у 20 томах
  6. музика — му́зика: ◊ авс, му́зика не гра́є → авс Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. музика — 1 (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. музика — Мистецтво організації звуків, передовсім у часовому відношенні; джерело звуку: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори; співчинники (елементи)... Універсальний словник-енциклопедія
  9. музика — гроб (гріб) з му́зикою. Дуже погано; безвихідь. — Позичте нам Павла (тракториста), хоч на півдня, бо інакше гроб з музикою (В. Кучер). кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти). Писати музичний твір на який-небудь текст. Фразеологічний словник української мови
  10. музика — ОРКЕ́СТР (ансамбль музичних інструментів або група музикантів, що виконують музичний твір), МУ́ЗИКА, ОРКЕ́СТРА заст., МУЗИ́КИ мн. розм. Театр був уже повний, оркестр якраз лагодився розпочати увертюру (І. Словник синонімів української мови
  11. музика — Му́зи́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. музика — МУ́ЗИКА, и, ж. 1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах