мука

МУКА́, и, ж., розм.

Те саме, що бо́рошно 1.

Узяла [бабуся] муки пшеничної, замісила водою (Г. Квітка-Основ'яненко);

Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник).

МУ́КА, и, ж.

Страждання, зумовлені фізичними болями, духовними переживаннями тощо.

Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові .. муки (Т. Шевченко);

[Річард:] Тепер мені сидіти, дивитися на сії зайві руки, позбавлені коханої роботи, єдиної, що красила життя, се гірше, ніж непрощена провина, ніж муки совісті... (Леся Українка);

Про боротьбу, муки і страти декабристів написав Шевченко свою поему “Неофіти” (М. Рильський);

Не знав ніяких творчих мук Цей кандидат [наук] Данило Жук (С. Олійник);

// у знач. присудка. Про щось болюче,тяжке, нестерпне.

Звісно, при таких умовах праця в газеті – одна мука та й годі (М. Коцюбинський);

Позика – не штука, та віддача – мука (прислів'я).

Бра́ти / взя́ти на му́ки (на торту́ри) див. бра́ти;

Випи́тування на му́ках див. випи́тування;

Завдава́ти / завда́ти бо́лю (му́ки) див. завдава́ти.○ На му́ки дава́ти див. дава́ти.

◇ Ви́пити / випива́ти (пи́ти) [гірку́ (по́вну)] [ча́шу] ([по́вний] ківш) [ли́ха, му́ки і т. ін.] [до кра́ю (до дна, до де́нця́)] див. випива́ти;

(1) Му́ка (му́ки) се́рця; Серде́чна му́ка; Серде́чні му́ки – тяжкі страждання.

– Нема краю моєму гніву! Нема сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький);

(2) Му́ки (до́ко́ри, до́кі́р, гризо́ти, гризо́та) со́вісті (сумлі́ння) – відчуття, переживання, викликані усвідомленням власної несправедливості, провини і т. ін.

[Річард:] Тепер мені сидіти, дивитися на сії зайві руки, позбавлені коханої роботи, єдиної, що красила життя, се гірше, ніж непрощена провина, ніж муки совісті... (Леся Українка);

Степан почув між собою і нею велику віддаль, яку проложило горе, почув докір совісті, що він перед цим міг думати про любощі (М. Стельмах);

І жах, і сором, і муки сумління не давали їй спокою (З. Тулуб);

Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (О. Гончар);

Гризоти сумління перетворювалися в його душі на страх перед наступним судом (І. Муратов);

(3) Му́ки Танта́ла; танта́лові му́ки, книжн. – страждання, спричинені великим прагненням до чого-небудь і неможливістю його здійснення.

Замість любові знайшов погорду, .. замість щастя – муки Тантала! (І. Франко);

Коли вона [мати] буде їх [дітей] обділяти, якби-то скоріш, Муки Тантала, здається, не згірш (І. Манжура);

Ході́ння по му́ках див. ході́ння.