мундирчик

МУНДИ́РЧИК, а, ч., розм.

Пестл. до мунди́р 1.

Що ж до Бориса, то він одразу знайшов собі забаву в тому, щоб дивитися в вікно на фашистів посеред засніженого Києва, бачив, як вони вистрибують у своїх нікчемних шинелях і мундирчиках (П. Загребельний).