мундирчик

мунди́рчик

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мундирчик — -а, ч. Зменш. до мундир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мундирчик — МУНДИ́РЧИК, а, ч., розм. Пестл. до мунди́р 1. Що ж до Бориса, то він одразу знайшов собі забаву в тому, щоб дивитися в вікно на фашистів посеред засніженого Києва, бачив, як вони вистрибують у своїх нікчемних шинелях і мундирчиках (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах