1. Словник української мови у 20 томах

мурзати

МУ́РЗАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, розм.

Те саме, що брудни́ти 1; замурзувати.

Шовковицю, що навпроти покутнього вікна, обсіли діти. Гойдалися, мурзали веселі личка в сік (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурзати — му́рзати дієслово недоконаного виду бруднити розм. Орфографічний словник української мови
  2. мурзати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Те саме, що бруднити 1); замурзувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мурзати — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  4. мурзати — МУ́РЗАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Те саме, що брудни́ти 1; замурзувати. Шовковицю, що навпроти покутнього вікна, обсіли діти. Гойдалися, мурзали веселі личка в сік (Мушк., Серце.., 1962, 49). Словник української мови в 11 томах
  5. мурзати — Мурзати, -заю, -єш гл. Пачкать, марать (лицо, руки). Словник української мови Грінченка