1. Словник української мови у 20 томах

мучник

МУЧНИ́К, а́, ч.

Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна.

Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (О. Ільченко);

Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мучник — мучни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мучник — -а, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мучник — МУЧНИ́К, а́, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  4. мучник — Мучни́к, -ка м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у. Словник української мови Грінченка