мучник
МУЧНИ́К, а́, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна.
Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 453);
Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (Стельмах, II, 1962, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мучник — мучни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мучник — -а, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мучник — МУЧНИ́К, а́, ч. Скриня, до якої сиплеться борошно з-під жорна. Спинивши таратайку, обозний зазирнув до млина, де в ранковім промінні вирувала над кошем та мучником летюча хмара борошна (О. Ільченко); Біля мучника червоняста молодиця дощечкою вибирає у мішок муку (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- мучник — Мучни́к, -ка м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у. Словник української мови Грінченка