мушкетер
МУШКЕТЕ́Р, а, ч., іст.
Вояк, озброєний мушкетом.
Мушкетери перекололи турків (С. Добровольський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мушкетер — мушкете́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мушкетер — -а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мушкетер — Вояк, стрілець Словник чужослів Павло Штепа
- мушкетер — Мушкете́р, -ра; -те́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мушкетер — МУШКЕТЕ́Р, а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом. Мушкетери перекололи турків (Добр., Очак. розмир, 1965, 166). Словник української мови в 11 томах