мізинчик
МІЗИ́НЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до мізи́нець.
[Марина:] Ось слухайте ж мене, мої голубочки, всю чисту правду буду вам казати – не збрешу ні на от стілечки! (Показує кінчик мізинчика) (С. Васильченко);
Вони [сандалики] були якраз по нозі, і такі зручні та легкі, що навіть на мізинчику, де натерли старі черевики, вони не давили (О. Іваненко);
Старий пасічник розкрив поли великого добрячого кожуха і обережно спустив на підлогу свого мізинчика – семилітню дочку Соломію (М. Стельмах).
◇ (1) Ма́мин мізи́нчик, жарт. – наймолодша в сім'ї дитина.
Дитину називали маминим мізинчиком (з усн. мови);
// малий на зріст.
Я на брата схожий і з обличчя, тільки звуся досі “мамин мізинчик”, бо я ніяк не росту (Ю. Яновський);
(2) Ні на мізи́нчик (д) див. мізи́нець.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мізинчик — мізи́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мізинчик — див. дитина Словник синонімів Вусика
- мізинчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до мізинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мізинчик — і (ні) на мізи́нець, із заперечними дієсл. Дуже мало, трохи. Інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (не побачить) (О. Левада). ні на мізи́нчик. Ні на мізинчик не збреше (З усн. мови). ма́мин мізи́нчик, жарт. Наймолодша в сім’ї дитина. Фразеологічний словник української мови
- мізинчик — Мізи́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мізинчик — МІЗИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мізи́нець. [Марина:] Ось слухайте ж мене, мої голубочки, всю чисту правду буду вам казати — не збрешу ні на от стілечки! (Показує кінчик мізинчика) (Вас. Словник української мови в 11 томах