1. Словник української мови у 20 томах

мізковитий

МІЗКОВИ́ТИЙ, а, е, розм.

Те саме, що мізкува́тий.

От дід і почав думать, що робить (він був дуже мізковитий) (з легенди);

В ній [школі] колись він пізнавав премудрість .. і вважався мізковитим (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мізковитий — мізкови́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. мізковитий — див. розумний Словник синонімів Вусика
  3. мізковитий — -а, -е, розм. Те саме, що мізкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мізковитий — РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст. Словник синонімів української мови
  5. мізковитий — МІЗКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що мізкува́тий. От дід і почав думать, що робить (він був дуже мізковитий) (Україна.., І, 1960, 320); В ній [школі] колись він пізнавав премудрість.. і вважався мізковитим (Стельмах, Правда.., 1961, 50). Словник української мови в 11 томах