міняти

МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.

1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати.

[Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли... (С. Васильченко);

– Ось мій другий заробіток: людям чоботи шию і за двадцять п'ять верст ношу в сусідній повіт міняти на харчі (М. Стельмах).

2. кого, що. Заміняти іншим, брати одне замість другого.

– Чого се понакуповували? Я сього не хочу! Їдьте та змініть!.. Знову їде він, міняє (Марко Вовчок);

Коні водилися в нас різні, бо батько часто їх міняв на ярмарку (О. Довженко);

// Заміщати що-небудь іншим.

Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день... (І. Нечуй-Левицький);

Ходить, розшарівшись, Настя вподовж столу, міняє наїдки (О. Гончар);

// Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому.

Лише незламне не здається, своїх прапорів не міня (П. Тичина);

Не віддавайсь дрібненькій суєті І не міняй шляхи свої круті На стежечку вузеньку (А. Малишко);

На слідстві він [Джмелик] брехав.., міняв показання (Григорій Тютюнник).

3. кого, що. Робити іншим; змінювати.

Сими днями кінчено друге оповідання і радикально міняю життя (М. Коцюбинський);

Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в'яло хльоскає батогом (М. Стельмах);

Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий (П. Тичина);

Міняли русла гірські потоки (С. Чорнобривець).

4. що. Віддаючи великий грошовий знак, одержувати дрібні грошові знаки; розмінювати.

Не буду я міняти сих грошей; заховаю (Панас Мирний).

◇ (1) Міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. – інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися.

– Міняють [недруги] личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть... (О. Гончар);

Нітрохи не збентежився [Ясь], коли Василь став на порозі. Сміх ще не зійшов з його товстих губ, тільки малі очі часто забігали. “Вміє гусінь міняти личину”, – подумав Василь і привітався (Р. Іваничук);

Фашизм не так-то просто здає позиції. Міняє шкіру, заповзає в нори (О. Гончар);

Міня́ти шкі́ру, як оде́;

Жу.

Лютість така в серці була .. на всіх тих людців, які шкіру міняють, як одежу. І нашим і вашим (з газ.);

(2) Міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло), жарт. – замість того, що було, одержувати майже таке саме, не краще або ще гірше; прогадувати, програвати.

– Куди переводитесь? До іншої сільської школи? Це все одно, що міняти шило на швайку (О. Гуреїв);

– Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти. Проживемо й без панів (З. Тулуб);

І платять пани непогано, і годують терпимо. Нічого міняти шило на мило (М. Слабошпицький);

Обиратимуть комітет.. треба буде дивитись обома. Щоб не поміняли шило на швайку (А. Головко);

Проміняв шило на мило (Номис);

Проміняв шило на мотовило (прислів'я);

[Марфуша:] Довідаюсь, чи правда ж тому, що вона покохала якогось простого парубка? Ну, якщо тому правда, то.. виміняла шило на швайку (М. Кропивницький);

(3) Міня́ти час так на так – марно витрачати час.

Пишу собі, щоб не міняти Часа святого так на так (Т. Шевченко);

(4) Міня́ти, як (мов, на́че і т. ін.) рукави́чки (рукави́ці) кого, що, жарт. – легко розставатися з ким-, чим-небудь, натомість маючи когось іншого, щось інше; бути дуже непостійним.

[Лицар:] А, ти зрадлива! Женихів міняєш, мов рукавички! Був король, був лицар, раніше, певне, був пастух чи конюх, – тепер хто? (Леся Українка);

// час від часу призначати когось іншого замість попереднього.

Їх міняли тут, як рукавиці. Що не рік, то й новий голова (з газ.).