міняти

МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех.

1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати.

[Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли… (Вас., III, 1960, 277);

— Ось мій другий заробіток: людям чоботи шию і за двадцять п’ять верст ношу в сусідній повіт міняти на харчі (Стельмах, II, 1962, 99).

◊ Міня́ти час так на так — марно витрачати час.

Пишу собі, щоб не міняти Часа святого так на так (Шевч., II, 1953, 200);

Міня́ти ши́ло на шва́йку — невигідно змінювати що-небудь на щось.

— Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 66).

2. Заміняти іншим, брати одне замість другого.

— Чого се понакуповували? Я сього не хочу! Їдьте та змініть!.. Знову їде він, міняє (Вовчок, І, 1955, 115);

Коні водилися в нас різні, бо батько часто їх міняв на ярмарку (Довж., Зач. Десна, 1957, 501);

// Заміщати що-небудь іншим.

Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день… (Н.-Лев., II, 1956, 394);

Ходить, розшарівшись, Настя вподовж столу, міняє наїдки (Гончар, І, 1959, 30);

// Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому.

Лише незламне не здається, своїх прапорів не міня (Тич., І, 1957, 95);

Не віддавайсь дрібненькій суєті І не міняй шляхи свої круті На стежечку вузеньку (Мал., Полудень.., 1960, 125).

Міня́ти як рукави́ці див. рукави́ця.

3. Робити іншим; змінювати.

Сими днями кінчено друге оповідання і радикально міняю життя (Коцюб., III, 1956, 418);

Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в’яло хльоскає батогом (Стельмах, II, 1962, 61);

Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий (Тич., II, 1957, 145).

◊ Міня́ти личи́ну (личи́ни, шкі́ру) — приховувати своє справжнє обличчя.

— Міняють ["самостійники"] личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Гончар, II, 1959, 190);

Міняли русла гірські потоки.. (Чорн., Пісні.., 1958, 6);

В умовах соціалізму наука міняє не тільки характер праці людини, але й увесь матеріальний і духовний уклад її життя (Ком. Укр., 4, 1966, 9);

Фашизм не так-то просто здає позиції. Міняє шкіру, заповзає в нори (Гончар, І, 1954, 156).

4. Віддаючи великий грошовий знак, одержувати дрібні грошові знаки; розмінювати.

Не буду я міняти сих грошей; заховаю (Мирний, III, 1954, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міняти — міня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. міняти — Обмінювати, вимінювати; заміняти, замінювати, (кадри) заміщати; (переінакшувати) змінювати; (гроші) розмінювати; (наказ) жм. перетакувати; п-к МІНЯЮЧИЙ, що міняє, охочий міняти, спритний до міньби, міняйло, міняльний. Словник синонімів Караванського
  3. міняти — див. змінювати; переробляти Словник синонімів Вусика
  4. міняти — -яю, -яєш, недок., перех. 1》 Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. 2》 Заміняти іншим, брати одне замість іншого. || Заміщати що-небудь іншим. || Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому. 3》 Робити іншим; змінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. міняти — МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. [Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли... (С. Словник української мови у 20 томах
  6. міняти — мі́няти вул. мати (ст): Той фраєр міняє в дупняку швайнери (Горбач) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. міняти — Заміняв гей за киць. Зле заміняв. Заміняв бика за теля. До бика кажеться "гей", а до теляти "киць." Заміняв крицю за лошицю. Циганська мінянка, сокира за коня. Добре виміняв. Криця—сокира. Заміняв перстенець за ремінемь. Заміняв цінну річ за безвартісну. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. міняти — міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. Інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися. — Міняють (недруги) личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (О. Фразеологічний словник української мови
  9. міняти — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  10. міняти — Міня́ти, -ня́ю, -єш гл. 1) Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. Ном. № 10605. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. Ном. № 723. 2) О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Мир. Пов. II. 102. Є гроші, та не міняні. Грин. І. 91. Словник української мови Грінченка