міняти
МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех.
1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати.
[Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли… (Вас., III, 1960, 277);
— Ось мій другий заробіток: людям чоботи шию і за двадцять п’ять верст ношу в сусідній повіт міняти на харчі (Стельмах, II, 1962, 99).
◊ Міня́ти час так на так — марно витрачати час.
Пишу собі, щоб не міняти Часа святого так на так (Шевч., II, 1953, 200);
Міня́ти ши́ло на шва́йку — невигідно змінювати що-небудь на щось.
— Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 66).
2. Заміняти іншим, брати одне замість другого.
— Чого се понакуповували? Я сього не хочу! Їдьте та змініть!.. Знову їде він, міняє (Вовчок, І, 1955, 115);
Коні водилися в нас різні, бо батько часто їх міняв на ярмарку (Довж., Зач. Десна, 1957, 501);
// Заміщати що-небудь іншим.
Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день… (Н.-Лев., II, 1956, 394);
Ходить, розшарівшись, Настя вподовж столу, міняє наїдки (Гончар, І, 1959, 30);
// Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому.
Лише незламне не здається, своїх прапорів не міня (Тич., І, 1957, 95);
Не віддавайсь дрібненькій суєті І не міняй шляхи свої круті На стежечку вузеньку (Мал., Полудень.., 1960, 125).
Міня́ти як рукави́ці див. рукави́ця.
3. Робити іншим; змінювати.
Сими днями кінчено друге оповідання і радикально міняю життя (Коцюб., III, 1956, 418);
Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в’яло хльоскає батогом (Стельмах, II, 1962, 61);
Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий (Тич., II, 1957, 145).
◊ Міня́ти личи́ну (личи́ни, шкі́ру) — приховувати своє справжнє обличчя.
— Міняють ["самостійники"] личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Гончар, II, 1959, 190);
Міняли русла гірські потоки.. (Чорн., Пісні.., 1958, 6);
В умовах соціалізму наука міняє не тільки характер праці людини, але й увесь матеріальний і духовний уклад її життя (Ком. Укр., 4, 1966, 9);
Фашизм не так-то просто здає позиції. Міняє шкіру, заповзає в нори (Гончар, І, 1954, 156).
4. Віддаючи великий грошовий знак, одержувати дрібні грошові знаки; розмінювати.
Не буду я міняти сих грошей; заховаю (Мирний, III, 1954, 122).
Значення в інших словниках
- міняти — міня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- міняти — Обмінювати, вимінювати; заміняти, замінювати, (кадри) заміщати; (переінакшувати) змінювати; (гроші) розмінювати; (наказ) жм. перетакувати; п-к МІНЯЮЧИЙ, що міняє, охочий міняти, спритний до міньби, міняйло, міняльний. Словник синонімів Караванського
- міняти — див. змінювати; переробляти Словник синонімів Вусика
- міняти — -яю, -яєш, недок., перех. 1》 Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. 2》 Заміняти іншим, брати одне замість іншого. || Заміщати що-небудь іншим. || Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому. 3》 Робити іншим; змінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міняти — МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. [Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли... (С. Словник української мови у 20 томах
- міняти — мі́няти вул. мати (ст): Той фраєр міняє в дупняку швайнери (Горбач) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- міняти — Заміняв гей за киць. Зле заміняв. Заміняв бика за теля. До бика кажеться "гей", а до теляти "киць." Заміняв крицю за лошицю. Циганська мінянка, сокира за коня. Добре виміняв. Криця—сокира. Заміняв перстенець за ремінемь. Заміняв цінну річ за безвартісну. Приповідки або українсько-народня філософія
- міняти — міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. Інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися. — Міняють (недруги) личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (О. Фразеологічний словник української мови
- міняти — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
- міняти — Міня́ти, -ня́ю, -єш гл. 1) Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. Ном. № 10605. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. Ном. № 723. 2) О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Мир. Пов. II. 102. Є гроші, та не міняні. Грин. І. 91. Словник української мови Грінченка