1. Приповідки або українсько-народня філософія

міняти

Заміняв гей за киць.

Зле заміняв. Заміняв бика за теля. До бика кажеться "гей", а до теляти "киць."

Заміняв крицю за лошицю.

Циганська мінянка, сокира за коня. Добре виміняв. Криця—сокира.

Заміняв перстенець за ремінемь.

Заміняв цінну річ за безвартісну.

Міняй бики за воли, аби вдома не були.

Міняй гірше за ліпше. Бик, молодий, невправлений іще в роботі. Віл, сильний та вправлений і дужий до тяжкої роботи.

Міняй свату сліпу кобилу за носату.

Обоє нездалі.

Міняли тихо, виміняли лихо.

Мінялися ночею тай один одного ошукав, ще й побились.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міняти — міня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. міняти — Обмінювати, вимінювати; заміняти, замінювати, (кадри) заміщати; (переінакшувати) змінювати; (гроші) розмінювати; (наказ) жм. перетакувати; п-к МІНЯЮЧИЙ, що міняє, охочий міняти, спритний до міньби, міняйло, міняльний. Словник синонімів Караванського
  3. міняти — див. змінювати; переробляти Словник синонімів Вусика
  4. міняти — -яю, -яєш, недок., перех. 1》 Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. 2》 Заміняти іншим, брати одне замість іншого. || Заміщати що-небудь іншим. || Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому. 3》 Робити іншим; змінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. міняти — МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. [Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли... (С. Словник української мови у 20 томах
  6. міняти — мі́няти вул. мати (ст): Той фраєр міняє в дупняку швайнери (Горбач) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. міняти — міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. Інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися. — Міняють (недруги) личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (О. Фразеологічний словник української мови
  8. міняти — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  9. міняти — МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. 1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. [Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли… (Вас. Словник української мови в 11 томах
  10. міняти — Міня́ти, -ня́ю, -єш гл. 1) Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. Ном. № 10605. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. Ном. № 723. 2) О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Мир. Пов. II. 102. Є гроші, та не міняні. Грин. І. 91. Словник української мови Грінченка