1. Словник української мови у 20 томах

містити

МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., що.

1. Мати в собі, у своєму складі.

Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (І. Франко);

Насіння з високою абсолютною вагою містить більше поживних речовин і дає міцніші рослини (з наук. літ.);

Матриця станів середовища – свого роду характеристика його “генетичного коду”, що містить весь комплекс знань про нього (з наук. літ.).

2. діал. Розміщувати.

Де мені вас містити з дітворою .. Нехай лишень опісля подумаємо (Г. Квітка-Основ'яненко);

Будували кухні; комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, – треба десь челядь містити (Панас Мирний);

// Вміщати.

Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина .. Малого віконця, яке містило в собі високі гори (М. Коцюбинський).

3. част. Публікувати, друкувати де-небудь.

Франко .. видає партійний орган “Народ”. Тут він містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей (М. Коцюбинський);

Ми іноді містили її коротенькі замітки (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містити — (мати в собі) охоплювати, включати. Словник синонімів Полюги
  2. містити — місти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. містити — Мати <�крити> в собі; Б. З. розміщувати; (у пресі) вміщати, публікувати. Словник синонімів Караванського
  4. містити — [м'іститие] м'ішчу, м'істиеш; нак. -сти, -с'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. містити — міщу, містиш, недок., перех. 1》 Мати в собі, у своєму складі. 2》 діал. Розміщувати. || Вміщати. 3》 діал. Публікувати, друкувати де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. містити — ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ) (мати обсяг, достатній для розташування кого-, чого-небудь), ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), МІСТИ́ТИ, ЗМІЩА́ТИ (ЗМІ́ЩУВАТИ) діал. — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), змісти́ти. Словник синонімів української мови
  7. містити — Місти́ти, міщу́, мі́стиш, -стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. містити — МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., перех. 1. Мати в собі, у своєму складі. Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. містити — Місти́ти, -щу́, -сти́ш гл. Мѣстить, помѣщать. Де він те все містив, — Бог його святий знає. О. 1862. І. 29. Словник української мови Грінченка