містити

Значення в інших словниках

1. містити — (мати в собі) охоплювати, включати. Словник синонімів Полюги
2. містити — місти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. містити — Мати <�крити> в собі; Б. З. розміщувати; (у пресі) вміщати, публікувати. Словник синонімів Караванського
4. містити — міщу, містиш, недок., перех. 1》 Мати в собі, у своєму складі. 2》 діал. Розміщувати. || Вміщати. 3》 діал. Публікувати, друкувати де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. містити — МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., що. 1. Мати в собі, у своєму складі. Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (І. Словник української мови у 20 томах
6. містити — ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ) (мати обсяг, достатній для розташування кого-, чого-небудь), ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), МІСТИ́ТИ, ЗМІЩА́ТИ (ЗМІ́ЩУВАТИ) діал. — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), змісти́ти. Словник синонімів української мови
7. містити — Місти́ти, міщу́, мі́стиш, -стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. містити — МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., перех. 1. Мати в собі, у своєму складі. Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (Фр. Словник української мови в 11 томах
9. містити — Місти́ти, -щу́, -сти́ш гл. Мѣстить, помѣщать. Де він те все містив, — Бог його святий знає. О. 1862. І. 29. Словник української мови Грінченка