1. Словник української мови в 11 томах

містити

МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., перех.

1. Мати в собі, у своєму складі.

Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (Фр., XVI, 1955, 14);

Насіння з високою абсолютною вагою містить більше поживних речовин і дає міцніші рослини (Колг. енц., І, 1956, 603);

Ще взимку на п’ятій дільниці шахти імені Жданова здали в експлуатацію новий блок. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Ткач, Плем’я.., 1961, 180).

2. діал. Розміщувати.

Де мені вас містити з дітворою.. Нехай лишень опісля подумаємо (Кв.-Осн., II, 1956, 153);

Будували кухні; комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, — треба десь челядь містити (Мирний, І, 1949, 194);

// Вміщати.

Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина.. Малого віконця, яке містило в собі високі гори (Коцюб., II, 1955, 119).

3. діал. Публікувати, друкувати де-небудь.

Франко.. видає партійний орган "Народ". Тут він містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей (Коцюб., III, 1956, 35);

Ми іноді містили її коротенькі замітки (Ю. Янов., II, 1954, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містити — (мати в собі) охоплювати, включати. Словник синонімів Полюги
  2. містити — місти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. містити — Мати <�крити> в собі; Б. З. розміщувати; (у пресі) вміщати, публікувати. Словник синонімів Караванського
  4. містити — [м'іститие] м'ішчу, м'істиеш; нак. -сти, -с'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. містити — міщу, містиш, недок., перех. 1》 Мати в собі, у своєму складі. 2》 діал. Розміщувати. || Вміщати. 3》 діал. Публікувати, друкувати де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. містити — МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., що. 1. Мати в собі, у своєму складі. Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (І. Словник української мови у 20 томах
  7. містити — ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ) (мати обсяг, достатній для розташування кого-, чого-небудь), ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), МІСТИ́ТИ, ЗМІЩА́ТИ (ЗМІ́ЩУВАТИ) діал. — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), змісти́ти. Словник синонімів української мови
  8. містити — Місти́ти, міщу́, мі́стиш, -стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. містити — Місти́ти, -щу́, -сти́ш гл. Мѣстить, помѣщать. Де він те все містив, — Бог його святий знає. О. 1862. І. 29. Словник української мови Грінченка