1. Словник української мови у 20 томах

місто

МІ́СТО¹, а, с.

1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр.

Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Марко Вовчок);

Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (О. Довженко).

2. заст. Місце, де розташований базар (у 1 знач.).

Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба... (М. Коцюбинський).

3. заст., прост. Місцевість (у 1 знач.), місце (у 2 знач.).

І де ходила, В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила (Т. Шевченко);

Колись я мала той дівочий звичай, Як покидала край який надовго, Збирати квіти з наймиліших міст (Леся Українка);

// Місце (у 7 знач.).

З царем самим, либонь то знався [магнат], В дугу усякого він гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний).

(1) Зашта́тне мі́сто <�Зашта́тний го́род (городо́к)> заст. – місто, яке не має адміністративного значення.

Десь ударила гармошка, й зорі висипали на куці бульвари заштатного городка (М. Хвильовий);

Умань – місто, що після районування не обернулось у містечко типу колишніх заштатних городів (Б. Антоненко-Давидович);

В минулому, під час румунсько-боярської окупації, Ізмаїл був заштатним провінціальним містечком (з газ.);

Зві́льнення на бе́рег (у мі́сто) див. зві́льнення;

Звільня́ти / звільни́ти на бе́рег (у мі́сто) див. звільня́ти¹;

Звільня́тися / звільни́тися на бе́рег (у мі́сто) див. звільня́тися;

(2) Повіто́ве мі́сто – адміністративний центр повіту.

Богуслав був в той час повітовим містом (І. Нечуй-Левицький);

Глухе село Обухівка, Щербанівського району. До залізниці двадцять п'ять верст, до повітового міста – сімдесят (А. Головко).

△ (3) Відкри́те мі́сто – у міжнародному праві місто, оголошене незахищеним і яке не може бути театром воєнних дій.

“Рим – відкрите місто” (1945 р.) – перший і найяскравіший твір неореалізму (з наук.-попул. літ.);

(4) Ві́льне мі́сто – за середньовіччя – місто, що звільнилося від влади феодала й мало права самостійної держави.

1448 року король Казимир знаходить кошти, і тоді ж надає Кам'янці статус вільного міста (з наук. літ.).

МІ́СТО², спол., діал.

Ніби, наче, неначе, немов.

Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають, місто вихваляються (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місто — мі́сто 1 іменник середнього роду населений пункт мі́сто 2 сполучник ніби незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. місто — Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова місто, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: у місті Києві, з міста Львова, під містом Варшавою. Літературне слововживання
  3. місто — Мі́сто, прийм. 1. Замість. В кінци загальні збори ухвалили на внесок Калинюка солідаризувати ся з виводами тов. Радика проти радикалів в “Буковині“, приняли внесок Радика... Українська літературна мова на Буковині
  4. місто — д. город, ур. град, (головне) столиця, центр; (портове) порт, (безмитний) порто-франко; містечко. Словник синонімів Караванського
  5. місто — I -а, с. 1》 Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Відкрите місто юр. — місто, яке оголошене однією із воюючих сторін незахищеним і тому не підлягає збройному загарбанню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. місто — місто: ●на середи́ні міста (лайка) (Лучук) ◊ на середи́ні міста наси́па́ли п'я́ску (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. місто — В місті є кожній невісті. В місті є всякого краму до вибору жінкам. В місті, як у тісті, а на селі, як у смолі. На селі життя не є таке вигідне, як у .місті. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. місто — Тип поселення, сформований історично внаслідок скупчення людей, метою котрих було виконання робіт, не пов'язаних із землеробством; відзначається щільною житловою забудовою, наявністю промислових підприємств, закладів для надання послуг... Універсальний словник-енциклопедія
  9. місто — ПОСА́ДА (службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків в установі, на підприємстві тощо), МІ́СЦЕ, МІ́СТО заст.; ПОСТ, ПОРТФЕ́ЛЬ розм. (відповідальна посада). Словник синонімів української мови
  10. місто — Мі́сто, -та, -ту, в мі́сті; міста́, міст, міста́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. місто — МІ́СТО¹, а, с. 1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Вовчок, І, 1955, 287)... Словник української мови в 11 томах
  12. місто — рос. город значний населений пункт, який відповідає певним вимогам структури господарського, соціально-культурного комплексу, його благоустрою, кількості населення, його соціального складу. Eкономічна енциклопедія
  13. місто — I. Місто, -та с. 1) Мѣсто. 2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. Шевч. 3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Левиц. І. Пі до села, ні до міста. Ном. № 7650. Словник української мови Грінченка