місто

Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова місто, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: у місті Києві, з міста Львова, під містом Варшавою. Звичайно не узгоджуються, тобто зберігають початкову форму: а) назви, які рідко зустрічаються: поблизу грецького міста Волос; б) складені назви: під містом Великі Луки, у місті Кривий Ріг; в) назви міст у спеціальній літературі (географічній, військовій), в офіційних повідомленнях і документах.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місто — мі́сто 1 іменник середнього роду населений пункт мі́сто 2 сполучник ніби незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. місто — Мі́сто, прийм. 1. Замість. В кінци загальні збори ухвалили на внесок Калинюка солідаризувати ся з виводами тов. Радика проти радикалів в “Буковині“, приняли внесок Радика... Українська літературна мова на Буковині
  3. місто — д. город, ур. град, (головне) столиця, центр; (портове) порт, (безмитний) порто-франко; містечко. Словник синонімів Караванського
  4. місто — I -а, с. 1》 Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Відкрите місто юр. — місто, яке оголошене однією із воюючих сторін незахищеним і тому не підлягає збройному загарбанню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. місто — МІ́СТО¹, а, с. 1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  6. місто — місто: ●на середи́ні міста (лайка) (Лучук) ◊ на середи́ні міста наси́па́ли п'я́ску (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. місто — В місті є кожній невісті. В місті є всякого краму до вибору жінкам. В місті, як у тісті, а на селі, як у смолі. На селі життя не є таке вигідне, як у .місті. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. місто — Тип поселення, сформований історично внаслідок скупчення людей, метою котрих було виконання робіт, не пов'язаних із землеробством; відзначається щільною житловою забудовою, наявністю промислових підприємств, закладів для надання послуг... Універсальний словник-енциклопедія
  9. місто — ПОСА́ДА (службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків в установі, на підприємстві тощо), МІ́СЦЕ, МІ́СТО заст.; ПОСТ, ПОРТФЕ́ЛЬ розм. (відповідальна посада). Словник синонімів української мови
  10. місто — Мі́сто, -та, -ту, в мі́сті; міста́, міст, міста́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. місто — МІ́СТО¹, а, с. 1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Вовчок, І, 1955, 287)... Словник української мови в 11 томах
  12. місто — рос. город значний населений пункт, який відповідає певним вимогам структури господарського, соціально-культурного комплексу, його благоустрою, кількості населення, його соціального складу. Eкономічна енциклопедія
  13. місто — I. Місто, -та с. 1) Мѣсто. 2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. Шевч. 3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Левиц. І. Пі до села, ні до міста. Ном. № 7650. Словник української мови Грінченка