місто

МІ́СТО¹, а, с.

1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр.

Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Вовчок, І, 1955, 287);

Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (Довж., І, 1958, 25).

2. заст. Місце, де відбувається базар (у 1 знач.).

Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають (Кв.-Осн., II, 1956, 10);

— Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба… (Коцюб., І, 1955, 133).

3. заст. Місцевість (у 1 знач.), місце (у 2 знач.).

І де ходила, В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила (Шевч., II, 1953, 19);

Колись я мала той дівочий звичай, Як покидала край який надовго, Збирати квіти з наймиліших міст (Л. Укр., І, 1951, 102);

// Місце (у 7 знач.).

З царем самим, либонь то знався [магнат], В дугу усякого він гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Мирний, V, 1955, 288).

МІ́СТО², спол., діал. Ніби, наче, неначе, немов.

Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають, місто вихваляються (Вовчок, І, 1955, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місто — мі́сто 1 іменник середнього роду населений пункт мі́сто 2 сполучник ніби незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. місто — Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова місто, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: у місті Києві, з міста Львова, під містом Варшавою. Літературне слововживання
  3. місто — Мі́сто, прийм. 1. Замість. В кінци загальні збори ухвалили на внесок Калинюка солідаризувати ся з виводами тов. Радика проти радикалів в “Буковині“, приняли внесок Радика... Українська літературна мова на Буковині
  4. місто — д. город, ур. град, (головне) столиця, центр; (портове) порт, (безмитний) порто-франко; містечко. Словник синонімів Караванського
  5. місто — I -а, с. 1》 Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Відкрите місто юр. — місто, яке оголошене однією із воюючих сторін незахищеним і тому не підлягає збройному загарбанню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. місто — МІ́СТО¹, а, с. 1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  7. місто — місто: ●на середи́ні міста (лайка) (Лучук) ◊ на середи́ні міста наси́па́ли п'я́ску (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. місто — В місті є кожній невісті. В місті є всякого краму до вибору жінкам. В місті, як у тісті, а на селі, як у смолі. На селі життя не є таке вигідне, як у .місті. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. місто — Тип поселення, сформований історично внаслідок скупчення людей, метою котрих було виконання робіт, не пов'язаних із землеробством; відзначається щільною житловою забудовою, наявністю промислових підприємств, закладів для надання послуг... Універсальний словник-енциклопедія
  10. місто — ПОСА́ДА (службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків в установі, на підприємстві тощо), МІ́СЦЕ, МІ́СТО заст.; ПОСТ, ПОРТФЕ́ЛЬ розм. (відповідальна посада). Словник синонімів української мови
  11. місто — Мі́сто, -та, -ту, в мі́сті; міста́, міст, міста́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. місто — рос. город значний населений пункт, який відповідає певним вимогам структури господарського, соціально-культурного комплексу, його благоустрою, кількості населення, його соціального складу. Eкономічна енциклопедія
  13. місто — I. Місто, -та с. 1) Мѣсто. 2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. Шевч. 3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Левиц. І. Пі до села, ні до міста. Ном. № 7650. Словник української мови Грінченка