1. Словник української мови у 20 томах

місячина

МІ́СЯЧИНА, и, ж., іст.

Натуральна плата продуктами і одягом за місяць, що видавалася поміщиком кріпакові, який не мав власної землі й працював на полях поміщика.

Наприкінці першої чверті XIX ст. селяни іноді зовсім переводилися на панську землю і перетворювались у поміщицьких батраків, які одержували місячне утримання натурою. Ця форма експлуатації називалась місячиною (з навч. літ.);

Жила вона з названою матір'ю у Явтушенків, тільки ж господарства ніякого не було в них, а кормились місячиною та мирським подаянієм (Д. Мордовець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місячина — мі́сячина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. місячина — -и, ж., іст. Натуральна плата продуктами і одягом за місяць, що видавалася поміщиком кріпакові, який не мав власної землі та працював на полях поміщика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. місячина — МІ́СЯЧИНА, и, ж., іст. Натуральна плата продуктами і одягом за місяць, що видавалась поміщиком кріпакові, який не мав власної землі й працював на полях поміщика. Наприкінці першої чверті XIX ст. Словник української мови в 11 томах