1. Словник української мови в 11 томах

місячина

МІ́СЯЧИНА, и, ж., іст. Натуральна плата продуктами і одягом за місяць, що видавалась поміщиком кріпакові, який не мав власної землі й працював на полях поміщика.

Наприкінці першої чверті XIX ст. селяни іноді зовсім переводились на панську землю і перетворювались у поміщицьких батраків, які одержували місячне утримання натурою. Ця форма експлуатації називалась місячиною (Іст. СРСР, II, 1957, 126);

Жила вона з названою матір’ю у Явтушенків, тільки ж господарства ніякого не було в них, а кормились місячиною та мирським подаянієм (Морд., І. 1958, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місячина — мі́сячина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. місячина — -и, ж., іст. Натуральна плата продуктами і одягом за місяць, що видавалася поміщиком кріпакові, який не мав власної землі та працював на полях поміщика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. місячина — МІ́СЯЧИНА, и, ж., іст. Натуральна плата продуктами і одягом за місяць, що видавалася поміщиком кріпакові, який не мав власної землі й працював на полях поміщика. Наприкінці першої чверті XIX ст. Словник української мови у 20 томах