місячко
МІ́СЯЧКО, а, ч.., нар.-поет., рідко. Те саме, що місяче́нько.
Землю приспала ніч. Не видко було місячка, спали й зірки, заступивши за хмару (Гр., II, 1963, 477);
О, країно, вічно-юна, молода, — над тобою ж зорі, місячко і сонце! (Тич., І, 1957, 275).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- місячко — мі́сячко іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- місячко — див. місяць Словник синонімів Вусика
- місячко — -а, ч., нар.-поет., рідко. Те саме, що місяченько. Великий тлумачний словник сучасної мови
- місячко — МІ́СЯЧКО, а, ч., нар.-поет., рідко. Те саме, що місяче́нько. Землю приспала ніч. Не видко було місячка, спали й зірки, заступивши за хмару (Б. Грінченко); О, країно, вічно-юна, молода, – над тобою ж зорі, місячко і сонце! (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
- місячко — Місячко, -ка м. ум. отъ місяць. Словник української мови Грінченка