міхур

МІХУ́Р, а́, ч.

1. Порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якою-небудь рідиною.

Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура (з наук. літ.);

Ця хвороба [гематурія] характерна тим, що стінка сечового міхура кривавить (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Він цьвохнув коня батогом і погнав курною дорогою, лиш .. надувалася на спині міхуром червона, вилиняла на сонці, сорочка (Григорій Тютюнник);

// Мішечок або інші вироби, виготовлені з тканини такого органа деяких тварин.

– Я .. дам тобі ще трохи грошей, – сказав Бразд, і, вийнявши баранячий міхур, заходився рахувати динарії... (С. Скляренко);

У боярських хоромах .. у вікнах прозоре скло, привезене з Києва. А у смердів на вікнах міхури волячі нап'яті (А. Хижняк).

2. діал. Пухир.

– Він хап рукою за залізо .. А долоня вся міхуром стала (І. Франко).

△ (1) Пла́вальний міху́р – у багатьох костистих риб – орган, що регулює питому вагу тіла під час переміщення риби на певну глибину у водоймі;

(2) Сечови́й міху́р – мішкоподібний орган людини та хребетних тварин, у якому збирається сеча перед виведенням її з організму.

Сечовий міхур лежить у порожнині таза. Це дуже мінливий щодо ємності мішок з досить товстою м'язовою стінкою, яка може дуже розтягуватися (з навч. літ.).