1. Словник української мови у 20 томах

міхурець

МІХУРЕ́ЦЬ, рця, ч.

Зменш. до міху́р.

У капілярах легенів гемоглобін червоних кров'яних тілець вбирає кисень, який потрапив у кров з повітря легеневих міхурців (з навч. літ.);

Зараз викинуло йому на губі гарячковий міхурець (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міхурець — міхуре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. міхурець — -рця, ч. Зменш. до міхур. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міхурець — МІХУРЕ́ЦЬ, рця, ч. Зменш, до міху́р. У капілярах легенів гемоглобін червоних кров’яних тілець вбирає кисень, який потрапив у кров з повітря легеневих міхурців (Шк. гігієна, 1954, 78); Зараз викинуло йому на губі гарячковий міхурець (Март., Тв., 1954, 326). Словник української мови в 11 томах
  4. міхурець — Міху́р, -ря́ м. Волдырь, водяной пузырь отъ обжога и пр. Камен. у. ум. міхурець. Словник української мови Грінченка