міцненький

МІЦНЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до міцни́й; досить міцний.

– Дайте таки здоровеньких та міцненьких [дівчат], бо міцний чоловік, як міцний горщик, не розкипить на жару (І. Нечуй-Левицький);

Сухорляві, але міцненькі руки держали на плечі великий кошик, повний малини (Леся Українка);

Заснула удова, та й Галя й себе заколисала своєю пісенькою і впала сама коло мами у міцненькому сні (Марко Вовчок);

Мій дядько Панас був, як-то кажуть, міцненький у селі, він оженився колись на немолодій, зате багатій і бездітній вдові (П. Козланюк).