міцненький

МІЦНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до міцни́й.

— Дайте таки здоровеньких та міцненьких [дівчат], бо міцний чоловік, як міцний горщик, не розкипить на жару (Н.-Лев., III, 1956, 55);

Сухорляві, але міцненькі руки держали на плечі великий кошик, повний малини (Л. Укр., III, 1952, 660);

Заснула удова, та й Галя й себе заколисала своєю пісенькою і впала сама коло мами у міцненькому сні (Вовчок, І, 1955, 308);

Мій дядько Панас був, як-то кажуть, міцненький у селі, він оженився колись на немолодій, зате багатій і бездітній вдові (Козл., Сонце.., 1957, 16).

◊ Міцне́ньке сло́во — те саме, що Міцне́ сло́во ( див. міцни́й).

Йому хотілося сказати міцненьке слово, але втримався, бо не хотів розладнувати відносини з обласним начальством водного господарства (Чаб., Тече вода.., 1961, 172).