мішечник

МІШЕ́ЧНИК, а, ч.

Той, хто займається мішечництвом.

Після третього дзвінка потяг постояв ще стільки, щоб кондуктори і залізничні охоронники встигли висадити мішечників із їхніми клунками й мішками, і тільки тоді рушив (П. Панч);

Легко проскакую під вагоном на другий бік поїзда, де людей значно менше і, разом з кількома мішечниками, вилажу на буфер, а потім і до тамбура (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мішечник — міше́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мішечник — -а, ч. Той, хто займається мішечництвом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мішечник — МІШЕ́ЧНИК, а, ч. Той, хто займається мішечництвом. Після третього дзвінка потяг постояв ще стільки, щоб кондуктори і залізничні охоронники встигли висадити мішечників із їхніми клунками й мішками, і тільки тоді рушив (Панч, На калин, мості, 1965, 142)... Словник української мови в 11 томах