мішма
МІ́ШМА, розм.
1. присл. Те саме, що впере́міш.
Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Б. Грінченко);
Мішки з цукром .. лежали мішма з дитячими ляльками й розчавленими консервними бляшанками (Ю. Смолич).
2. у знач. ім. мі́шма, и, ж., рідко. Те саме, що мішани́на.
Вони говорили разом, одна про те, а друга про інше, і їх бесіда зливалась в якусь кумедну мішму... (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мішма — мі́шма 1 прислівник впереміш незмінювана словникова одиниця мі́шма 2 іменник жіночого роду мішанина Орфографічний словник української мови
- мішма — пр., впереміш|ку|; п! ЖУЖМОМ. Словник синонімів Караванського
- мішма — I впереміш, навпереміш, напереміш, упереміш II див. гуртом; мішанина; упереміш Словник синонімів Вусика
- мішма — розм. 1》 присл. Те саме, що впереміш. 2》 у знач. ім. мішма, -и, ж., рідко. Те саме, що мішанина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мішма — ВПЕРЕ́МІЖ (УПЕРЕ́МІЖ) (чергуючи, чергуючись з чимсь, кимсь іншим; перемішуючи, перемішуючись), ВПЕРЕ́МІШ (УПЕРЕ́МІШ), ВСУ́МІШ (УСУ́МІШ), ВПЕРЕ́МІЖКУ (УПЕРЕ́МІЖКУ) розм., МІ́ШМА розм. Засипали туди (в домниці) впереміж з вугіллям руду (С. Словник синонімів української мови
- мішма — Мі́шма, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мішма — МІ́ШМА, розм. 1. присл. Те саме, що впере́міш. Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Гр., І, 1963, 397); Мішки з цукром.. Словник української мови в 11 томах
- мішма — Мішма нар. Въ перемежку, смѣшанно. Ідуть мішма, — дивіт-но ся: москалі й селяне з ними, а не лишень москалі сами. Камен. у. Словник української мови Грінченка