набатний

НАБА́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до наба́т.

Набатний дзвін;

// Признач. для набату.

У 1682 році перед Золотими Воротами спорудили великий бастіон, звідний міст, залізну решітку й набатну вежу (із журн.).

2. перен. Який служить закликом; закличний, тривожний.

Шевченко своїм словом – гнівним, пристрасним, набатним – врятував від виродження наш народ, який стояв на краю духовної загибелі, який задихався в неволі (з газ.).