1. Словник української мови у 20 томах

набивачка

НАБИ́ВАЧКА, и, ж., діал.

Те саме, що наби́вач.

Коли це виходить мірошник, вона [баба] до нього: – Висповідайте мене, батюшко. Той як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (з казки).

НАБИВА́ЧКА, и, ж., спец.

Жін. до набива́ч.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набивачка — набива́чка іменник жіночого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. набивачка — I наб`ивачка-и, ж., діал. Те саме, що набивач 1). II набив`ачка-и, спец. Жін. до набивач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набивачка — НАБИВА́ЧКА, и, ж., діал. Те саме, що набива́ч 1. Коли це виходить мірошник, вона [баба] до нього: — Висповідайте мене, батюшко. Той як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (Укр.. казки, легенди.., 1957, 488). НАБИВА́ЧКА, и, ж., спец. Жін. до набива́ч. Словник української мови в 11 томах
  4. набивачка — Набивачка, -ки ж. = набивач 1. Мнж. 104. Словник української мови Грінченка