набивачка
НАБИВА́ЧКА, и, ж., діал. Те саме, що набива́ч 1.
Коли це виходить мірошник, вона [баба] до нього: — Висповідайте мене, батюшко. Той як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (Укр.. казки, легенди.., 1957, 488).
НАБИВА́ЧКА, и, ж., спец. Жін. до набива́ч.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набивачка — набива́чка іменник жіночого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- набивачка — I наб`ивачка-и, ж., діал. Те саме, що набивач 1). II набив`ачка-и, спец. Жін. до набивач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набивачка — НАБИ́ВАЧКА, и, ж., діал. Те саме, що наби́вач. Коли це виходить мірошник, вона [баба] до нього: – Висповідайте мене, батюшко. Той як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (з казки). НАБИВА́ЧКА, и, ж., спец. Жін. до набива́ч. Словник української мови у 20 томах
- набивачка — Набивачка, -ки ж. = набивач 1. Мнж. 104. Словник української мови Грінченка