1. Словник української мови в 11 томах

набивка

НАБИ́ВКА, и, ж.

1. Дія за знач. набива́ти 1, 3:

// Створення чогось щільним стисканням, збиванням.

Для набивки [глинобитних] стін готують напівсуху суміш з суглинку і солом’яної січки завдовжки 3 — 5 сантиметрів (Колг. Укр., 4, 1958, 14).

2. То, чим набивають що-небудь.

З лавсану роблять пухку набивку для подушок (Наука.., 2, 1967, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набивка — наби́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. набивка — -и, ж. 1》 Дія за знач. набивати 1), 3). || Створення чогось щільним стисканням, збиванням. 2》 Те, чим набивають що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набивка — Пака Словник чужослів Павло Штепа
  4. набивка — НАБИ́ВКА, и, ж. Те, чим набивають, наповнюють що-небудь. З лавсану роблять пухку набивку для подушок (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах