набивка

наби́вка

-и, ж.

1》 Дія за знач. набивати 1), 3).

|| Створення чогось щільним стисканням, збиванням.

2》 Те, чим набивають що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набивка — Пака Словник чужослів Павло Штепа
  2. набивка — НАБИ́ВКА, и, ж. Те, чим набивають, наповнюють що-небудь. З лавсану роблять пухку набивку для подушок (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. набивка — НАБИ́ВКА, и, ж. 1. Дія за знач. набива́ти 1, 3: // Створення чогось щільним стисканням, збиванням. Для набивки [глинобитних] стін готують напівсуху суміш з суглинку і солом’яної січки завдовжки 3 — 5 сантиметрів (Колг. Укр., 4, 1958, 14). Словник української мови в 11 томах
  4. набивка — наби́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови