набивати

набива́ти

-аю, -аєш, недок., набити, -б'ю, -б'єш, док.

1》 перех. Наповнювати чимось, щільно втискуючи, вкладаючи всередину.

2》 перех. Ударами, тертям об що-небудь і т. ін. робити якесь болісне пошкодження.

3》 перех. Ударами надівати, насаджувати на що-небудь.

|| Насаджуючи обручі і т. ін., робити або лагодити що-небудь.

4》 перех. Те саме, що заряджати 1).

5》 перех. Забивати, вганяти що-небудь у великій кількості.

6》 перех. Прибивати що-небудь до чогось.

7》 тільки док., перех. Ударами, побоями завдати болю.

|| перев. зі сл. морда, пика, фізіономія і т. ін. Б'ючи по чому-небудь, спричинити біль.

8》 неперех., рідко. Проникати куди-небудь (про дощ, пил і т. ін.).

|| безос.

9》 перех. Убивати, знищувати велику кількість (людей, звірів, птахів і т. ін.).

10》 перех. Розбивати, роздрібнювати велику кількість чого-небудь. Набити скла. Набити каменю.

11》 перех., текст. Вибивати на тканині певним способом якийсь узор.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набивати — набива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набивати — (міх) напихати, натоптувати, натовкмачувати; (голову) забивати, начиняти; (кишеню) напаковувати, наповнювати; (обруч) насаджувати; (кріс) сов. заряджати, г. ладувати; (палі в землю) забивати, вганяти; (підошву) прибивати; (каміння) розбивати; док. Словник синонімів Караванського
  3. набивати — НАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш док. 1. що. Наповнювати що-небудь чимсь, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. Дядько Софрон, не дивлячись на Василя, вийняв люльку й, щось бурмочучи, став набивати її (В. Словник української мови у 20 томах
  4. набивати — набива́ти / наби́ти го́лову кому, чим. Примушувати себе чи кого-небудь сприймати, запам’ятовувати якусь інформацію, перев. непотрібну, зайву. Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  5. набивати — ЗАРЯДЖА́ТИ (вкладати заряд у вогнепальну зброю), НАБИВА́ТИ, ЛАДУВА́ТИ діал. — Док.: заряди́ти, наби́ти, наладува́ти. Біля приміщення варти партизани озброюються: розбирають рушниці, чіпляють патронташі та й мерщій заряджають гвинтівки (А. Словник синонімів української мови
  6. набивати — Набива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. набивати — НАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБИ́ТИ, б’ю, б’єш, док. 1. перех. Наповнювати чимось, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. Кирило.. Словник української мови в 11 томах
  8. набивати — Набива́ти, -ва́ю, -єш гл. сов. в. набити, -б'ю́, -б'єш, гл. 1) Набивать, набить, наколачивать, наколотить. Бондарь відра набиває. Шевч. 540. 2) Набивать, набить, наполнять, наполнить. Як києм набито жидів в хаті. Чуб. І. 252. 3) Заряжать, зарядить. Словник української мови Грінченка