набивати

НАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш док.

1. що. Наповнювати що-небудь чимсь, щільно втискуючи, вкладаючи всередину.

Дядько Софрон, не дивлячись на Василя, вийняв люльку й, щось бурмочучи, став набивати її (В. Винниченко);

– Отут сарай, солома лежить для матраців .. Сюди ніхто не ходить, тільки ми, санітарки, матраци набиваємо (А. Хижняк);

Слобідські хати мали широкі призьби, які виплітали з лози, набивали землею майже по самі вікна та обмазували глиною (з наук.-попул. літ.);

Їдучи на цілину, я набив чемодан книжками й зошитами (А. Хорунжий);

// Заповнювати чим-небудь у великих розмірах.

– Невже ти, Власе, за те колись кров проливав, щоб тільки набивати комори хлібом, як отой Галушка? – допитувався у старого дід Ярош (Д. Бедзик).

2. що, чого. Ударами, тертям об що-небудь і т. ін. спричинювати якесь болісне ушкодження або створювати мозолі, рани тощо.

Гарцюють [сини] та синці один одному набивають (А. Головко);

Мозолі набивають собі й ретельною роботою (Н. Тихий);

Я зморився до нестями. Моя лопатка, що теліпається збоку, набила мені ногу, і ремінь від рушниці мулить плече. Але я йду і йду (Б. Антоненко-Давидович).

3. що. Роблячи удари по чому-небудь, надівати, насаджувати його на щось.

Хлоп спокійно дальше набивав обручі (І. Франко);

Оксані часом здавалося, що вона [свекруха] на її голову залізні обручі набиває або гвіздки вбиває (Грицько Григоренко);

// Насаджуючи обручі і т. ін., робити або лагодити що-небудь.

Як ось чоловік помер, дак вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває (Ганна Барвінок);

Старий, сивий Бондар набиває діжку, наспівує (С. Васильченко).

4. що. Те саме, що заряджа́ти 1.

Увесь у червоному хлопець Рушницю свою набива (Леся Українка);

Кожен був зайнятий своїм. Набивали кулеметну стрічку, чистили зброю, перевіряли гранати (Д. Ткач);

Під час розмов Степан чистив рушницю, відливав кулі або набивав патрони (В. Гжицький).

5. чого. Забивати, вганяти що-небудь у великій кількості.

Хтось набив у землю прикорнів та ще серед них і залізяку завтовшки в руку встромив (Панас Мирний).

6. що. Прибивати, приклеювати і т. ін. що-небудь до чогось.

– На науку [швець], правда, тугий був .. Показав, як каблук набивати, – ото й молоти рік по каблукові (Ю. Збанацький);

На одну підметку матеріалу невистачило, і швець косячок набив (М. Трублаїні).

7. тільки док., кого, що і без дод. Ударами, побоями завдати болю кому-небудь; побити.

– Я вже тут чекаю, чекаю, аж мені нудно, а додому йти боюся, мати знов наб'ють (Леся Українка);

// перев. зі сл. морда, пика, фізіономія і т. ін. Б'ючи по чому-небудь, покарати когось.

– Ось зараз прийде цей Никанор, наб'ю морду – і всім розговорам [розмовам] у селі кінець... (В. Винниченко);

Вона сказала, що дуже сердиться і що коли-небудь вона мені наб'є фізіономію, якщо я не облишу її собаку (Л. Смілянський).

8. рідко. Проникати куди-небудь (про дощ, пил і т. ін.).

Вітер набива мені вуха шматками звуків, покошланим шумом (М. Коцюбинський);

У вікна вагона набивав дощ, навкруги було сіро – і в мене настрій був сірий (О. Десняк);

// безос.

– Іди сюди, на сей бік: сюди не так дощем набиває (Панас Мирний).

9. кого, чого. Убивати, знищувати велику кількість кого-, чого-небудь (людей, звірів, птахів і т. ін.).

– У нас на річках дикі качки сидять, хочу набити на празник (М. Хвильовий);

– Що ви думаєте про смерть на війні? – Ми про неї не думаєм .. Ми думаєм про одне – як би побільше набити ворогів (О. Довженко).

10. чого. Розбивати, роздрібнювати велику кількість чого-небудь.

Потому набив [Альоша] старого лимпачу .. і замісив глину (І. Микитенко);

Набити скла; Набити каменю.

11. що, текст. Вибивати на тканині певним способом якийсь узор.

(1) Набива́ти / наби́ти но́ги – натруджувати, натомити ноги, багато ходячи.

Неблизький світ Гетьманське. Набив [Чіпка] добре ноги (Панас Мирний).

◇ Би́ти / наби́ти мо́рду (ри́ло) див. би́ти;

(2) Набива́ти / наби́ти го́лову (в го́лову) <�Набива́ти го́лову кло́ччям> кому – примушувати себе чи кого-небудь сприймати, запам'ятовувати якусь інформацію, перев. непотрібну, зайву.

– Все ти їй набивала в голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Панас Мирний);

– Ось прийде літо, попросиш яблучка, то я тебе до твого язикатого Семена Семеновича пошлю! Щоб він клоччям голови вам не набивав (В. Дрозд);

Не те діло поета, щоб багато всякої науки набити собі в голову (І. Франко);

Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (І. Франко);

(3) Набива́ти / наби́ти пи́ху – підносити чиюсь зарозумілість, гордовитість, пихатість.

[Галя:] Не гукай [Печерицю], Дуню, а то ще, справді, подума, що такий нужний [потрібний]. Не набивай пихи бурсакові – у його [нього] її й так чимало (Панас Мирний);

(4) Набива́ти / наби́ти собі́ ці́ну – підносити себе в очах інших, намагатися показати себе з кращого боку, ніж є насправді, в дійсності.

Він малював страшні жахи.., ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником радянських людей (А. Хижняк);

“Отак можна й набити собі ціну, ще й когось уцінити. І чого я, дурень, до цього не додумався?” – дедалі більше гнівався на себе Артемон (М. Стельмах);

(5) Набива́ти / наби́ти ці́ну кому – підносити себе (рідше когось) в очах інших; перебільшувати свої заслуги.

Ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником (А. Хижняк);

– То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб'єш? – А може, я тобі наб'ю більшу ціну? (М. Стельмах);

(6) Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг.:

а) (чим і без дод.) їсти що-небудь; наїдатися.

Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Нечуй-Левицький);

Поки він та у панській їдальні набивав собі черево румунським “гратаром”, ми на стайні готували коней напоказ (І. Муратов);

– Ти тільки їж, набивай кендюх... (О. Гончар);

– Я, пане обер-лейтенант, не вибагливий, мені аби чимось кишку напхати, щоб не кавкала (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

б) (чию) працювати на когось; своєю працею створювати матеріальні блага для інших.

– Таке собаче життя маємо. Таж то висотали з мене всі жили .. Цілий вік свій напихав я чужу пельку (М. Коцюбинський);

(7) Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) [собі́] кише́ні чим і без дод., зневажл. – багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом).

Писар писав усім бумаги та набивав кишені (І. Нечуй-Левицький);

– Чужою працею, товариші, не штука набивати собі кишені (Д. Бедзик);

Занедбали сини рідну мовоньку. Не туди бо вони гнуть головоньку, На пожитки густі позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (П. Грабовський);

Понабива́ти кише́ні (про багатьох).

чиї, кого. По багатьох школах вчителі .. пояснювали школярам усю нікчемність сищицьких пригод, вигаданих, щоб понабивати кишені хитрих, пожадливих видавців та ремісників-авторів (Грицько Григоренко);

(8) Наби́ти / набива́ти оско́му:

а) (перев. зі сл. собі) пересичуватися чим-небудь; втрачати інтерес до чогось.

– Я сам колись там служив, – мовив Степан. – Та й оскому набив? – засміялась Пріська (Л. Яновська);

Миронець хихикнув у кулак, сказав з єхидним смішком: – Баба з воза – кобилі легше. Хай забавляються діти, поки оскоми не наб'ють собі (Д. Бедзик);

б) ставати буденним, нецікавим; приїдатися, набридати, викликати роздратування.

Поезія не набиває оскоми – приїдається одноманітність творчості письменника (з газ.);

Наби́ти оско́мину.

Штучне обмеження заробітку, “стеля”, що вже набила оскомину, – серйозне гальмо на шляху підвищення продуктивності праці (з газ.);

в) (зі сл. ті́льки, лише́ і под.) досягати дуже незначних результатів у здійсненні чогось; вимушено задовольнятися чим-небудь малим, незначним.

Своїми словами: “Ви мусите щось написати про гуцулів” забили Ви мені клин у голову, вони не дають мені спокою, тільки що я зробить годен за 10 днів. Тільки оскому наб'ю (М. Коцюбинський);

[Горков:] А терпкою я здався їй кислицею: вже вона пробувала кусати мене з усіх боків, та тільки оскому набила (М. Кропивницький);

(9) Наби́ти / набива́ти [собі́] ру́ку на (в) чому і без дод. – набути досвіду, уміння, вправності, майстерності і т. ін. в чому-небудь.

Кріпкі дід були, руку на житті набили (Остап Вишня);

Є загроза, що після війни з'явиться .. багато письменників, .. що наб'ють собі руку на нарисах (О. Довженко);

Він [поет], як кваліфікований ремісник, “набив собі руку” і пише зразу, швидко (Деякі пит. поет. майстерн.);

– Руку набив, можна сказати, на ремонті машин, а хотілося більшого – щоб не підправляти, а обновляти машини (із журн.);

Налама́ти ру́ки.

По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював (К. Гордієнко);

Наби́та рука́ у кого.

Оте кіно у нас буває щонеділі, З району приїздить. Ну, я при цьому ділі Допомагаю їм: у мене.. На всяке майстерство набита, бач, рука (М. Рильський);

Натира́ти (набива́ти) мозо́лі́ див. натира́ти;

(10) Як наби́то – дуже багато.

Сонце почало вже хилитися на західну половину неба, а в грушатицькій коршмі [корчмі] народу як набито (І. Франко).