набиватися

НАБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАБИ́ТИСЯ, б'ю́ся, б'є́шся, док.

1. Потрапляючи, проникаючи, заповнювати що-небудь, залазити кудись.

Під її [дівчинки] ногами проламувався наст, сніг набивався в черевики (В. Дрозд);

Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (І. Нечуй-Левицький);

П'яту ось пробив [Гнат], бруду набилося (К. Гордієнко).

2. Збиратися, скупчуватися десь у великій кількості.

Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі, брала там такі піднебесні ноти, що парубки навіть із сусідніх сіл, ставши дивовижно богомільними, щосвята юрбами набивалися в криничанську церковцю (О. Гончар);

Йому [Йосипові], напевне, було цікаво, що в хату набилось стільки людей (Василь Шевчук);

Вмить набилося стільки народу, що стало тісно (З. Тулуб).

3. розм. Докучливо чіплятися до кого-небудь; з чимсь набиватися, нав'язуватися комусь.

[Писар:] Я й не думав вам набиватися, Орисю, бігме, не думав (І. Франко);

Чим більше люди від нього відверталися, цуралися його, тим більше він набивався їм (М. Томчаній);

// ким – чим, з ким – чим, у (на) що, на кого, з інфін. і без дод. Настирливо пропонувати що-небудь або напрошуватися на щось.

Приїзд Надії став своєрідним святом для всіх сусідок. Кожна набивалася своїми послугами (Яків Баш);

Нема на наші гроші путящого коня. Тут циган якийсь ув'язався, набивається із своєю шкапою, старою, злиденною (О. Гончар);

З того вечора, коли Ганна посоромилася сказати їй правду, Мотя вже не набивалася їй у порадники (В. Козаченко);

Щохвилини приходили [медсестри] мацали мій пульс і все набивалися читати художню літературу (Ю. Яновський);

Понадаровувала [мадонна] йому всячини флоринів на тридцять, а сама не прийняла від нього й найменшого гостинця, хоч він і набивався (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Прагнути до чогось, домагатися його.

– Дочка, я чула, їхня набивається до нас у школу (В. Кучер);

Всіляко набивається [статистик] на вчену розмову з учителем, який сидів біля Лісовського (М. Стельмах);

// кому. Надокучати, набридати кому-небудь або невідступно переслідувати, когось, лізти до нього.

[Д. Жуан:] Чи маю я зложити вам під ноги свою так буйно викохану волю? Чи ви повірите? – мені з одчаю і сяя думка стала набиватись настирливо (Леся Українка);

Не схотів я людям набиватись, Ніч проплакав на рідненьких могилках (І. Манжура).

4. тільки недок. Пас. до набива́ти.

Цілу ніч у пригороді .. насипались землею лантухи, плелися тури з верболозу і набивалися глиною (М. Старицький).