1. Словник української мови в 11 томах

набивач

НАБИВА́Ч, а, ч., діал.

1. Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки.

2. Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку.

НАБИВА́Ч, а, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь.

Набивач патронів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набивач — набива́ч іменник чоловічого роду палиця, інструмент діал. Орфографічний словник української мови
  2. набивач — I наб`ивач-а, ч., діал. 1》 Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки. 2》 Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку. II набив`ач-а, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь. Набивач патронів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набивач — НАБИ́ВАЧ, а, ч., діал. 1. Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки. 2. Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку. НАБИВА́Ч, а́, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь. Набивач патронів. Словник української мови у 20 томах
  4. набивач — Набивач, -ча м. 1) Палка, которой въ мельницахъ набиваютъ муку въ мѣшки. Новомоск. у. 2) Бондарскій инструментъ для набиванія обруча на бочку. Сумск. у. Словник української мови Грінченка