набрякати
НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док.
1. чим і без дод. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.).
В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю (Я. Галан);
На крутому чолі [Карпа] набрякла жила, виявляючи велику напруженість (М. Коцюбинський);
Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин);
// Опухати через скупчення рідини (випоту) в тканинах.
Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки (З. Тулуб);
Руки мої набрякли і взялись пухирями (І. Сенченко);
// Наливатися соками.
Брості росли, набрякали і розпускались (Л. Дмитерко);
Набрякли бруньки, Вдяглись в зелені мундири дерева (І. Нехода);
* Образно. Набрякають там щастям вже зерна оті, Що зібрали ми влітку, в жнива золоті (М. Нагнибіда);
Начальник і прокурор набрякали здивуванням і обуренням (І. Багряний).
2. Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін.
Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується (М. Трублаїні);
Вікна понамерзали, двері набрякли (А. Тесленко);
Земля набрякла, блистіла, як масло (К. Гордієнко).
Значення в інших словниках
- набрякати — (про частини тіла) спухати, набухати. Словник синонімів Полюги
- набрякати — набряка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- набрякати — Розпухати, опухати, напухати, бубнявіти, сов. набухати; (від вологи) роздиматися, розширюватися, роздуватися; (- бруньки) наброщуватися, наливатися <�соками>; док. НАБРЯКНУТИ, набучавіти. Словник синонімів Караванського
- набрякати — див. бубнявіти; проростати Словник синонімів Вусика
- набрякати — -ає, недок., набрякнути, -не; мин. ч. набряк, -ла, -ло; док. 1》 Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.). || Опухати через скупчення рідини (випоту) у тканинах. 2》 Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін. || Наливатися соками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набрякати — НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИ підсил., БРЯ́КНУТИ розм., БУБНЯ́ВІТИ розм. Словник синонімів української мови
- набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- набрякати — НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док. 1. Збільшуватися в об’ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.). В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров’ю (Галан, Гори.. Словник української мови в 11 томах
- набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла. Зміев. у. Словник української мови Грінченка