1. Словник української мови в 11 томах

набрякати

НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док.

1. Збільшуватися в об’ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.).

В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров’ю (Галан, Гори.., 1956, 25);

На крутому чолі [Карпа] набрякла жила, виявляючи велику напруженість (Коцюб., І, 1955, 305);

Відерне вим’я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (Вол., Місячне срібло, 1961, 260);

// Опухати через скупчення рідини (випоту) в тканинах.

Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 440);

Руки мої набрякли і взялись пухирями (Сенч., Опов., 1959, 256).

2. Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об’ємі від вологи, сирості і т. ін.

Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується (Трубл., III, 1956, 145);

Вікна понамерзали, двері набрякли (Тесл., Вибр., 1950, 76);

Земля набрякла, блистіла, як масло (Горд., Дівчина.., 1954, 95);

// Наливатися соками.

Брості росли, набрякали і розпускались (Дмит., Наречена, 1959, 24);

Набрякли бруньки, Вдяглись в зелені мундири дерева… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 354);

*Образно. Набрякають там щастям вже зерна оті. Що зібрали ми влітку, в жнива золоті (Нагн., Пісня.., 1949, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набрякати — (про частини тіла) спухати, набухати. Словник синонімів Полюги
  2. набрякати — набряка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. набрякати — Розпухати, опухати, напухати, бубнявіти, сов. набухати; (від вологи) роздиматися, розширюватися, роздуватися; (- бруньки) наброщуватися, наливатися <�соками>; док. НАБРЯКНУТИ, набучавіти. Словник синонімів Караванського
  4. набрякати — див. бубнявіти; проростати Словник синонімів Вусика
  5. набрякати — -ає, недок., набрякнути, -не; мин. ч. набряк, -ла, -ло; док. 1》 Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.). || Опухати через скупчення рідини (випоту) у тканинах. 2》 Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін. || Наливатися соками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. набрякати — НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док. 1. чим і без дод. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.). В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю (Я. Словник української мови у 20 томах
  7. набрякати — НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИ підсил., БРЯ́КНУТИ розм., БУБНЯ́ВІТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла. Зміев. у. Словник української мови Грінченка