набряклий
НАБРЯ́КЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до набря́кнути.
З притиском витирає [Дем’ян Кізка] полами нового кожушка набряклі від застарілого ревматизму руки (Крот., Сини.., 1948, 40);
Гриць витер рукавом набряклі від сліз очі й поринув у безрадісну задуму… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 35);
Над степом стояла темна, набрякла від вологи, важка хмара (Коп., Сусіди, 1955, 13).
2. у знач. прикм. Збільшений в об’ємі, розпухлий.
На її шиї, на руках, неначе жаби, порозпинались чорні плями; набряклі жили кидалися — бились (Мирний, III, 1954, 118);
Ольга побачила набрякле і синє обличчя (Галан, Гори.., 1956, 25);
Він відчинив важкі набряклі двері і опинився в хижі (Скл., Святослав, 1959, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набряклий — (про тіло людини, з опухами) напухлий, набухлий, розпухлий, опухлий, запухлий. Словник синонімів Полюги
- набряклий — набря́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- набряклий — Набубнявілий, набучавілий, напухлий і всі мож. пох. від НАБРЯКАТИ. Словник синонімів Караванського
- набряклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набрякнути. 2》 у знач. прикм. Збільшений в об'ємі, розпухлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набряклий — НАБРЯ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до набря́кнути. З притиском витирає [Дем'ян Кізка] полами нового кожушка набряклі від застарілого ревматизму руки (Є. Кротевич); Гриць витер рукавом набряклі від сліз очі й поринув у безрадісну задуму... (С. Словник української мови у 20 томах
- набряклий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- набряклий — Набря́клий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- набряклий — Набря́клий, -а, -е 1) Разбухшій. 2) Вспухшій. Лупала набряклими віями. Мир. Пов. І. 121. Набряклі жили кидалися — бились. Мир. Пов. II. 99. Словник української мови Грінченка